запальник

I зап`альник-а, ч., гірн.

Робітник, який підпалює запали (див. запал I).

II запальн`ик-а, ч., тех.

Пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини.

Значення в інших словниках

1. запальник — запа́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. запальник — ЗАПА́ЛЬНИК, а, ч. 1. гірн. Робітник, який підпалює запали ( див. запа́л¹). Він був запальником, або, як його звали жартома, «богом динаміту й амоніту» (Собко, Нам спокій.., 1959, 93). 2. техн. Пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини.  Словник української мови в 11 томах