Значення в інших словниках
-
заручини —
І заручення, обручення Обрядова частина Таїнства Шлюбу, під час якої наречених благословляють освяченими вінчальними перснями й накладають їх їм на правиці
Словник церковно-обрядової термінології
-
заручини —
див. угода
Словник синонімів Вусика
-
заручини —
-чин, мн. Обряд, за яким дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошуються нареченою і нареченим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
заручини —
ЗАРУ́ЧИНИ мн. (обряд, за яким дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошуються нареченою і нареченим), ОБРУ́ЧЕННЯ, ЗМО́ВИНИ мн., заст., ЗГОВО́РИНИ мн., заст., ЗГО́ВІР заст. — Заручини — це ще не весілля.
Словник синонімів української мови
-
заручини —
Зару́чини, -чин, -чинам
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
заручини —
ЗАРУ́ЧИНИ, чин, мн. Обряд, за яким дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошуються нареченою і нареченим. [Мартин:] Ну, моя дитино, я вже скінчив з твоїм женихом. Сьогодні заручини, а на тройцю й весілля (К.
Словник української мови в 11 томах
-
заручини —
Заручини, -чин ж. мн. Обрученіе. О. 1862. IV. 6. МУЕ. III. 74. Летім, брацця, на заручини: там Маруся зарумається, од батенька одлучається, до свекорка прилучається. Мет. 127.
Словник української мови Грінченка