заручини
ЗАРУ́ЧИНИ, чин, мн. Обряд, за яким дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошуються нареченою і нареченим.
[Мартин:] Ну, моя дитино, я вже скінчив з твоїм женихом. Сьогодні заручини, а на тройцю й весілля (К.-Карий, 1, 1960, 351);
А в домі уже накривали столи. Чекали хвилини тієї, коли Почнуться заручини Йвана й Світлани (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 8).
Словник української мови (СУМ-11)