затісно —
розм. Присл. до затісний. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
затісно —
Заті́сно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
затісно —
ЗАТІ́СНО, розм. Присл. до затісни́й; // у знач. присудк. сл. — Вони не хочуть до твоєї хати, бо їм там затісно буде (Фр., IV, 1950, 81); *Образно. Кричали вітри. Надривались до болю, Здіймаючи хмару зловісну. Було їм на нашій Планеті-Землі Замало простору, Затісно (Брат., Грудка.., 1962, 93).
Словник української мови в 11 томах
затісно —
Затісно нар. Тѣсно. Мнж. 180.
Словник української мови Грінченка