затісно

ЗАТІ́СНО, розм. Присл. до затісни́й;

// у знач. присудк. сл.

— Вони не хочуть до твоєї хати, бо їм там затісно буде (Фр., IV, 1950, 81);

*Образно. Кричали вітри. Надривались до болю, Здіймаючи хмару зловісну. Було їм на нашій Планеті-Землі Замало простору, Затісно (Брат., Грудка.., 1962, 93).

Значення в інших словниках

1. затісно — заті́сно прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. затісно — розм. Присл. до затісний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затісно — Заті́сно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. затісно — Затісно нар. Тѣсно. Мнж. 180.  Словник української мови Грінченка