1. Словник української мови в 11 томах

затісно

ЗАТІ́СНО, розм. Присл. до затісни́й;

// у знач. присудк. сл.

— Вони не хочуть до твоєї хати, бо їм там затісно буде (Фр., IV, 1950, 81);

*Образно. Кричали вітри. Надривались до болю, Здіймаючи хмару зловісну. Було їм на нашій Планеті-Землі Замало простору, Затісно (Брат., Грудка.., 1962, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затісно — заті́сно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. затісно — розм. Присл. до затісний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. затісно — Заті́сно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. затісно — Затісно нар. Тѣсно. Мнж. 180. Словник української мови Грінченка