Значення в інших словниках
-
звінчаний —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до звінчати. || звінчано, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
звінчаний —
Зві́нчаний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
звінчаний —
ЗВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звінча́ти. Хоч заручена, аби не звінчана (Номис, 1864, № 8984); // зві́нчано, безос. присудк. сл. У Чорному Яру либонь їх [Йосипа з Параскою] звінчано (Мирний, IV, 1955, 40).
Словник української мови в 11 томах