1. Орфографічний словник української мови

звінчаний

зві́нчаний

дієприкметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звінчаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до звінчати. || звінчано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. звінчаний — Зві́нчаний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. звінчаний — ЗВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звінча́ти. Хоч заручена, аби не звінчана (Номис, 1864, № 8984); // зві́нчано, безос. присудк. сл. У Чорному Яру либонь їх [Йосипа з Параскою] звінчано (Мирний, IV, 1955, 40). Словник української мови в 11 томах