1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

звінчаний

Зві́нчаний, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звінчаний — зві́нчаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. звінчаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до звінчати. || звінчано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звінчаний — ЗВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звінча́ти. Хоч заручена, аби не звінчана (Номис, 1864, № 8984); // зві́нчано, безос. присудк. сл. У Чорному Яру либонь їх [Йосипа з Параскою] звінчано (Мирний, IV, 1955, 40). Словник української мови в 11 томах