1. Великий тлумачний словник сучасної мови

звінчаний

зві́нчаний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до звінчати.

|| звінчано, безос. присудк. сл.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звінчаний — зві́нчаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. звінчаний — Зві́нчаний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. звінчаний — ЗВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звінча́ти. Хоч заручена, аби не звінчана (Номис, 1864, № 8984); // зві́нчано, безос. присудк. сл. У Чорному Яру либонь їх [Йосипа з Параскою] звінчано (Мирний, IV, 1955, 40). Словник української мови в 11 томах