1. Великий тлумачний словник сучасної мови

звінчати

звінча́ти

-аю, -аєш, перех.

Док. до вінчати 4).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звінчати — звінча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звінчати — ЗВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. Док. до вінча́ти 4. «Діти мої любі! звінчаю я вас; ідіть до церкви». Повів їх [отець Андрій] та й звінчав зараз (Вовчок, І, 1955, 87). Словник української мови в 11 томах
  3. звінчати — Звінча́ти, -ча́ю, -єш гл. Обвѣнчать. А у тій церковці святий Спас, звінчай діточок в гожий час. Мет. 167. Словник української мови Грінченка