1. Словник української мови в 11 томах

звінчати

ЗВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. Док. до вінча́ти 4.

«Діти мої любі! звінчаю я вас; ідіть до церкви». Повів їх [отець Андрій] та й звінчав зараз (Вовчок, І, 1955, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звінчати — звінча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звінчати — -аю, -аєш, перех. Док. до вінчати 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звінчати — Звінча́ти, -ча́ю, -єш гл. Обвѣнчать. А у тій церковці святий Спас, звінчай діточок в гожий час. Мет. 167. Словник української мови Грінченка