звіря —
ЗВІРЯ́, я́ти, с. 1. Маля звіра ( див. звір¹1). *Образно. А люта мати! Спустила друге бісновате [біснувате] Своє скаженеє звіря. Та вже такого сподаря, Що гради й весі пожирало (Шевч., II, 1953, 325); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах