здалеку —
ЗДА́ЛЕКУ, рідко ІЗДА́ЛЕКУ, присл. Те саме, що зда́лека. Дорога губилася в імлі, а десь здалеку доносились хрипкі гудки паровозів… (Зар., Світло, 1961, 55); — Я і здалеку і не здалеку, я і тутешня, я й зовсім не відсіль (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
здалеку —
Здалека, здалеку нар. Издали, издалека. А то лихо, що боюсь, хоч здалека подивлюсь. Лав. 42. Здалеку най ся гріє квасоля, бо пригорить. Камен. у.
Словник української мови Грінченка