здалеку

ЗДА́ЛЕКА (ЗДА́ЛЕКУ) (з далекої відстані), ВІДДАЛІ́К, ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́ розм., ЗДАЛЯ́ розм., ЗДАЛІ́К розм., ЗВІДДАЛЕКИ́ розм., ЗВІДДАЛІ́К розм., ЗВІДДАЛІ́ розм., ЗВІДДАЛЯ́ розм., ЗДА́ЛЕКИ діал., ЗДАЛІ́ діал., ОПОДАЛІ́К діал., ОПО́ДАЛЬ діал. Десь здалека зачулось торохтіння кулемета (О. Досвітній); Гостре Богданове око здалеку помітило в степу підозрілий рух кінноти (Я. Качура); Побачивши ще віддалік секретаря райкому, Сагайдак здивувався його появі (С. Добровольський); Линув віддаля орлів пустельних клекіт (Н. Забіла); Він тільки дивився на неї здаля зачарованими й захопленими очима (Ю. Смолич); — До Одарки не пустили, ..і здалік не бачила, і голоска її не чула (Марко Вовчок); Звіддалік блиснули, немов усміхнулися йому, вікна в селі (З. Мороз); Десь звіддаля прилинув відлунок дитячого плачу (Ю. Смолич); Уся картина здалеки нагадувала перший неясний ескіз, накиданий маляром на швидку руку (І. Нечуй-Левицький); Місто у диму куріється, синіє здалі (Панас Мирний); Небо і повітря стало темно-синє, тільки ліс чорнів оподалік (О. Маковей).

Значення в інших словниках

1. здалеку — зда́леку прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. здалеку — пр., здаля, здалека, звіддаля, звіддалеки, звіддалік, здалік, звіддалі.  Словник синонімів Караванського
3. здалеку — I віддалеки, віддали, віддалік, віддаля, звіддалеки, звіддалі, звіддалік, звіддаля, здалека, здалеку, здалі, здаля, зоддалеки, зоддаля, ізвіддалі, ізвіддаля, іздалека, ізоддаля II див. здалеку  Словник синонімів Вусика
4. здалеку — рідко іздалеку, присл. Те саме, що здалека.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. здалеку — ЗДА́ЛЕКУ, рідко ІЗДА́ЛЕКУ, присл. Те саме, що зда́лека. Дорога губилася в імлі, а десь здалеку доносились хрипкі гудки паровозів… (Зар., Світло, 1961, 55); — Я і здалеку і не здалеку, я і тутешня, я й зовсім не відсіль (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
6. здалеку — Здалека, здалеку нар. Издали, издалека. А то лихо, що боюсь, хоч здалека подивлюсь. Лав. 42. Здалеку най ся гріє квасоля, бо пригорить. Камен. у.  Словник української мови Грінченка