здаля
ЗДА́ЛЕКА (ЗДА́ЛЕКУ) (з далекої відстані), ВІДДАЛІ́К, ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́ розм., ЗДАЛЯ́ розм., ЗДАЛІ́К розм., ЗВІДДАЛЕКИ́ розм., ЗВІДДАЛІ́К розм., ЗВІДДАЛІ́ розм., ЗВІДДАЛЯ́ розм., ЗДА́ЛЕКИ діал., ЗДАЛІ́ діал., ОПОДАЛІ́К діал., ОПО́ДАЛЬ діал. Десь здалека зачулось торохтіння кулемета (О. Досвітній); Гостре Богданове око здалеку помітило в степу підозрілий рух кінноти (Я. Качура); Побачивши ще віддалік секретаря райкому, Сагайдак здивувався його появі (С. Добровольський); Линув віддаля орлів пустельних клекіт (Н. Забіла); Він тільки дивився на неї здаля зачарованими й захопленими очима (Ю. Смолич); — До Одарки не пустили, ..і здалік не бачила, і голоска її не чула (Марко Вовчок); Звіддалік блиснули, немов усміхнулися йому, вікна в селі (З. Мороз); Десь звіддаля прилинув відлунок дитячого плачу (Ю. Смолич); Уся картина здалеки нагадувала перший неясний ескіз, накиданий маляром на швидку руку (І. Нечуй-Левицький); Місто у диму куріється, синіє здалі (Панас Мирний); Небо і повітря стало темно-синє, тільки ліс чорнів оподалік (О. Маковей).
Словник синонімів української мови