здаля

ЗДАЛЯ́, рідко ІЗДАЛЯ́, присл., розм. З далекої відстані, віддалік.

Часом блимне здаля вогонь і зникне, щоб з’явитись у другому місці (Коцюб., І, 1955, 348);

Коли Микола Бідуля повертався з далекої дороги, здаля зачув, що на його дворі перед дровником хтось гупає сокирою (Чендей, Поєдинок, 1962, 105);

Дитячий гомін іздаля летить і лине навколо (Гонч., Вибр., 1959, 348);

// З віддаленої місцевості.

Кричали в небі птахи перелітні, Вертаючи здаля, із-за морів (Шпорта, Мужність, 1951, 14);

// Не стикаючись, на відстані.

Я не мріяв про зустріч, а тільки — щоб вона [Маша] дозволила любити її здаля (Ю. Янов., II, 1954, 82).

◊ Почина́ти (поча́ти) здаля́ — те саме, що Почина́ти (поча́ти) зда́лека ( див. зда́лека).

Михайло Гнатович хотів почати здаля, спочатку вивідати, чи не запропонував хто якогось кращого способу (Собко, Біле полум’я, 1952, 145).

Значення в інших словниках

1. здаля — здаля́ прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. здаля — див. здалеку  Словник синонімів Вусика
3. здаля — рідко іздаля, присл., розм. З далекої відстані, віддалік. || З віддаленої місцевості. || Не стикаючись, на відстані.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. здаля — почина́ти / поча́ти зда́лека (здаля́). Не розкривати одразу своїх думок, намірів; говорити натяками. — Да (так), кожного з нас щось жде у житті,— здалека і загадково починає Терентій і цим одразу насторожує допитливі очі Омеляна (М.  Фразеологічний словник української мови
5. здаля — ЗДА́ЛЕКА (ЗДА́ЛЕКУ) (з далекої відстані), ВІДДАЛІ́К, ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́ розм., ЗДАЛЯ́ розм., ЗДАЛІ́К розм., ЗВІДДАЛЕКИ́ розм., ЗВІДДАЛІ́К розм., ЗВІДДАЛІ́ розм., ЗВІДДАЛЯ́ розм., ЗДА́ЛЕКИ діал., ЗДАЛІ́ діал., ОПОДАЛІ́К діал., ОПО́ДАЛЬ діал.  Словник синонімів української мови
6. здаля — Зда́ля, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. здаля — Здалі, здаля́ нар. = здалека. Вх. Лем. 419. То ж сестриця з братом здалі розмовляла. Чуб. V. 928.  Словник української мови Грінченка