здалеку
ЗДА́ЛЕКУ, рідко ІЗДА́ЛЕКУ, присл. Те саме, що зда́лека.
Дорога губилася в імлі, а десь здалеку доносились хрипкі гудки паровозів… (Зар., Світло, 1961, 55);
— Я і здалеку і не здалеку, я і тутешня, я й зовсім не відсіль (Кв.-Осн., II, 1956, 196);
Дожидає Іван… Іздалеку гостей на пораду (Граб., І, 1959, 296).
Словник української мови (СУМ-11)