Значення в інших словниках
-
здичавілий —
див. дикий; одинокий
Словник синонімів Вусика
-
здичавілий —
-а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до здичавіти. 2》 у знач. прикм.Дикий, неприручений (про тварин). || Некультивований (про рослини). || Запущений, порослий бур'яном (про сад, поле і т. ін.). 3》 у знач. прикм., перен. Відвиклий від людей, товариства, нелюдимий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
здичавілий —
ГЛУХИ́Й (про ліс, сад і т. ін. — дуже зарослий, густий), ДИ́КИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (про ліс — не змінений втручанням людини); ЗДИЧА́ВІЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (позбавлений догляду). В глухих дібровах партизани кують відплату ворогам (В. Сосюра); Місце було глухе та дике!...
Словник синонімів української мови
-
здичавілий —
Здича́вілий, -ла, -ле
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
здичавілий —
ЗДИЧА́ВІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до здича́віти. Шмигали сюди й туди здичавілі без господарів коти (Гончар, III, 1959, 13); Він умів.. ловити в степу здичавілих за літо коней (Донч.
Словник української мови в 11 томах