злобитель

злоби́тель

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. злобитель — див. злий  Словник синонімів Вусика
2. злобитель — -я, ч. Той, хто бажає кому-небудь зла (див. зло I 1), 2)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злобитель — ЗЛОБИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто бажав кому-небудь зла ( див. зло¹1, 2). Свої я думи-муки Співав собі в святій самотині: Злобителі мені в’язали руки (Стар., Вибр., 1959, 19); — Звичайно. Це й підкинути можна, як злобителі є (Головко, II, 1957, 155).  Словник української мови в 11 томах
4. злобитель — Злоби́тель, -ля м. Недоброжелатель. Злобителів старшина пооддавав у москалі, та тепер що зна, те й робе. Канев. у. Є такі злобителі, що його підпалюють. Міусск. окр.  Словник української мови Грінченка