Значення в інших словниках
-
злобитель —
злоби́тель іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
злобитель —
-я, ч. Той, хто бажає кому-небудь зла (див. зло I 1), 2)).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
злобитель —
ЗЛОБИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто бажав кому-небудь зла ( див. зло¹1, 2). Свої я думи-муки Співав собі в святій самотині: Злобителі мені в’язали руки (Стар., Вибр., 1959, 19); — Звичайно. Це й підкинути можна, як злобителі є (Головко, II, 1957, 155).
Словник української мови в 11 томах
-
злобитель —
Злоби́тель, -ля м. Недоброжелатель. Злобителів старшина пооддавав у москалі, та тепер що зна, те й робе. Канев. у. Є такі злобителі, що його підпалюють. Міусск. окр.
Словник української мови Грінченка