злостити —
Зло́стити. Сердити, гнівати. Ярему стало се гнівати, злостити, він же так рад був списати якнайбільший протокол жіночих гріхів (Б., 1895, 9, 1) // пол. złościć — сердити, гнівати, укр. діал. злостити — те саме.
Українська літературна мова на Буковині
злостити —
злощу, злостиш, недок., перех. Злити, дратувати, викликати злість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
злостити —
злостити нервувати, злити, дратувати (м, ср, ст): І це Михайла злостило найбільше. Та до чого він має признатися? До того, чого не зробив? (Тарнавський З.)||іритувати
Лексикон львівський: поважно і на жарт
злостити —
СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. — Док.: розсе́рдити, осе́рдити рідше розгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти...
Словник синонімів української мови
злостити —
ЗЛОСТИ́ТИ, злощу́, злости́ш, недок., перех. Злити, дратувати, викликаючи злість. Найдужче злостили його розмови батька про золоті ковніри (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах