злостити

ЗЛОСТИ́ТИ, злощу́, злости́ш, недок., перех. Злити, дратувати, викликаючи злість.

Найдужче злостили його розмови батька про золоті ковніри (Март., Тв., 1954, 240);

Сташка звернула увагу на Бронка насамперед тому, що він не помічав дівчат, в тому числі, зрозуміло, і її. Сташку це злостило (Вільде, Сестри.., 1958, 378);

Неможливість якось виправдатися, розуміння того, що Оксана сказала правду, найбільше злостили його (Собко, Шлях.., 1948, 11)

Значення в інших словниках

1. злостити — злости́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. злостити — Зло́стити. Сердити, гнівати. Ярему стало се гнівати, злостити, він же так рад був списати якнайбільший протокол жіночих гріхів (Б., 1895, 9, 1) // пол. złościć — сердити, гнівати, укр. діал. злостити — те саме.  Українська літературна мова на Буковині
3. злостити — злощу, злостиш, недок., перех. Злити, дратувати, викликати злість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злостити — злостити нервувати, злити, дратувати (м, ср, ст): І це Михайла злостило найбільше. Та до чого він має признатися? До того, чого не зробив? (Тарнавський З.)||іритувати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. злостити — СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. — Док.: розсе́рдити, осе́рдити рідше розгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти...  Словник синонімів української мови