Значення в інших словниках
-
злучений —
Злу́чений. Дієприкм. від злучити. Із сим злучена й трета характеристична прикмета спілок, а іменно рівноправність всіх членів спілки (Товариш, 1908, 89).
Українська літературна мова на Буковині
-
злучений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до злучити. 2》 у знач. прикм. Який злучився, з'єднався докупи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
злучений —
ЗЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до злучи́ти. І в гомоні темних дубів Вчувається грізна розмова, З погордою злучений гнів (Дн. Чайка, Тв., 1960, 345). 2. у знач. прикм. Який злучився, з’єднався докупи.
Словник української мови в 11 томах