знайко

зна́йко

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. знайко — див. умілий  Словник синонімів Вусика
2. знайко — -а, ч., розм. Людина, обізнана з усім або з чим-небудь; знавець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знайко — ЗНАВЕ́ЦЬ (людина, що володіє глибокими знаннями в якійсь галузі, має тонкий смак і т. ін.), ДО́КА розм., ДО́ЙДА розм., ЗНА́ЙКО рідше, ВСЕЗНА́ЙКО (УСЕЗНА́ЙКО) ірон., БАГАТОЗНА́ЙКО ірон., ПРОФЕ́СОР жарт.; ЕРУДИ́Т (той, хто має велику ерудицію).  Словник синонімів української мови
4. знайко — ЗНА́ЙКО, а, ч., розм. Людина, обізнана з усім або з чим-небудь; знавець. Знайко біжить, а незнайко лежить (Номис, 1864, № 6018).  Словник української мови в 11 томах
5. знайко — Знайко, -ка м. Знающій, свѣдущій. Знайко біжить, а незнайко лежить. Ном. № 6018.  Словник української мови Грінченка