знайко
ЗНА́ЙКО, а, ч., розм. Людина, обізнана з усім або з чим-небудь; знавець.
Знайко біжить, а незнайко лежить (Номис, 1864, № 6018).
Словник української мови (СУМ-11)ЗНА́ЙКО, а, ч., розм. Людина, обізнана з усім або з чим-небудь; знавець.
Знайко біжить, а незнайко лежить (Номис, 1864, № 6018).
Словник української мови (СУМ-11)