знайомець

ЗНАЙО́МЕЦЬ, мця, ч., розм. Знайома людина; протилежне незнайомець.

Михайло подружився з сім’єю Свистьольників, з бабусею; знайшлися й інші знайомці в селі (Збан., Сеспель, 1961, 387);

Линув зненацька дощ, ..і вони мусили шукати чимдуж якогось сховку — завернули до одного селянина, спільного свого знайомця і приятеля (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 376).

Значення в інших словниках

1. знайомець — знайо́мець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. знайомець — -мця, ч., розм. Знайома людина; прот. незнайомець.  Великий тлумачний словник сучасної мови