Значення в інших словниках
-
знайко —
зна́йко іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
знайко —
-а, ч., розм. Людина, обізнана з усім або з чим-небудь; знавець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
знайко —
ЗНАВЕ́ЦЬ (людина, що володіє глибокими знаннями в якійсь галузі, має тонкий смак і т. ін.), ДО́КА розм., ДО́ЙДА розм., ЗНА́ЙКО рідше, ВСЕЗНА́ЙКО (УСЕЗНА́ЙКО) ірон., БАГАТОЗНА́ЙКО ірон., ПРОФЕ́СОР жарт.; ЕРУДИ́Т (той, хто має велику ерудицію).
Словник синонімів української мови
-
знайко —
ЗНА́ЙКО, а, ч., розм. Людина, обізнана з усім або з чим-небудь; знавець. Знайко біжить, а незнайко лежить (Номис, 1864, № 6018).
Словник української мови в 11 томах
-
знайко —
Знайко, -ка м. Знающій, свѣдущій. Знайко біжить, а незнайко лежить. Ном. № 6018.
Словник української мови Грінченка