знайко

див. умілий

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знайко — зна́йко іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. знайко — -а, ч., розм. Людина, обізнана з усім або з чим-небудь; знавець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знайко — ЗНАВЕ́ЦЬ (людина, що володіє глибокими знаннями в якійсь галузі, має тонкий смак і т. ін.), ДО́КА розм., ДО́ЙДА розм., ЗНА́ЙКО рідше, ВСЕЗНА́ЙКО (УСЕЗНА́ЙКО) ірон., БАГАТОЗНА́ЙКО ірон., ПРОФЕ́СОР жарт.; ЕРУДИ́Т (той, хто має велику ерудицію). Словник синонімів української мови
  4. знайко — ЗНА́ЙКО, а, ч., розм. Людина, обізнана з усім або з чим-небудь; знавець. Знайко біжить, а незнайко лежить (Номис, 1864, № 6018). Словник української мови в 11 томах
  5. знайко — Знайко, -ка м. Знающій, свѣдущій. Знайко біжить, а незнайко лежить. Ном. № 6018. Словник української мови Грінченка