знайко
зна́йко
-а, ч., розм.
Людина, обізнана з усім або з чим-небудь; знавець.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знайко — зна́йко іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- знайко — див. умілий Словник синонімів Вусика
- знайко — ЗНАВЕ́ЦЬ (людина, що володіє глибокими знаннями в якійсь галузі, має тонкий смак і т. ін.), ДО́КА розм., ДО́ЙДА розм., ЗНА́ЙКО рідше, ВСЕЗНА́ЙКО (УСЕЗНА́ЙКО) ірон., БАГАТОЗНА́ЙКО ірон., ПРОФЕ́СОР жарт.; ЕРУДИ́Т (той, хто має велику ерудицію). Словник синонімів української мови
- знайко — ЗНА́ЙКО, а, ч., розм. Людина, обізнана з усім або з чим-небудь; знавець. Знайко біжить, а незнайко лежить (Номис, 1864, № 6018). Словник української мови в 11 томах
- знайко — Знайко, -ка м. Знающій, свѣдущій. Знайко біжить, а незнайко лежить. Ном. № 6018. Словник української мови Грінченка