Значення в інших словниках
-
зубець —
-бця, ч. 1》 спец. Гострий виступ на чому-небудь; частина знаряддя, інструмента, деталі механізму і т. ін. у формі гострого виступу; зуб (у 2 знач.). 2》 перев. мн. зубці, -ів. Надбудовані на фортечній стіні, башті і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зубець —
Зубе́ць, -бця́, -бце́ві; зубці́; -ці́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
зубець —
ЗУБЕ́ЦЬ, бця́, ч. 1. спец. Гострий виступ на чому-небудь; частина знаряддя, інструмента, деталі механізму і т. ін. у формі гострого виступу; зуб (у 2 знач.). Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж зубці з гребінця сипляться (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
зубець —
Зубе́ць, -бця́ м. 1) Зубець — какъ фигура и какъ часть снаряда (напр. зубці у грабля́х. Шух. І. 166); сдѣланный изъ матеріи и пр. какъ украшеніе одежды. Шух. І. 122. Гол. Од. 56. 2) Зубокъ, часть чесночной луковицы, распадающейся на части. МУЕ. III. 39.
Словник української мови Грінченка