Орфографічний словник української мови

зяяння

зя́яння

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. зяяння — -я, с. Стан за знач. зяяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зяяння — ЗЯ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. зя́яти. Головними проявами ушкодження є біль, кровотеча, зяяння рани та порушення функції органа (з наук. літ.). 2. Пустота, провалля.  Словник української мови у 20 томах
  3. зяяння — Зя́яння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)