зіпати —
ЗІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. Кричати, горлати, репетувати. Я починаю плаксиво зіпати, щоб було чути аж на городі (Вас., Вибр., 1954, 27); На греблі хтось басом ляско зіпав: — Проворніші Підніміть поранених і побитих! (Стар., Облога.., 1961, 52).
Словник української мови в 11 томах
зіпати —
Зіпа́ти, -па́ю, -єш гл. 1) Кричать, орать. О. 1862. І. 42. То піп дурний — нащесерце зіпає. Ном. № 12464. 2) = зіхати 2 и 3. Курєтко туй-туй здохне; от іще зіпає ледві. Вх. Зн. 22.
Словник української мови Грінченка