зіпати
ЗІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. Кричати, горлати, репетувати.
Я починаю плаксиво зіпати, щоб було чути аж на городі (Вас., Вибр., 1954, 27);
На греблі хтось басом ляско зіпав: — Проворніші Підніміть поранених і побитих! (Стар., Облога.., 1961, 52).
Словник української мови (СУМ-11)