зіпати

Зіпа́ти, -па́ю, -єш

гл.

1) Кричать, орать. О. 1862. І. 42. То піп дурний — нащесерце зіпає. Ном. № 12464.

2) = зіхати 2 и 3. Курєтко туй-туй здохне; от іще зіпає ледві. Вх. Зн. 22.

Значення в інших словниках

1. зіпати — зіпа́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зіпати — див. кричати  Словник синонімів Вусика
3. зіпати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. зіпати — ЗІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. Кричати, горлати, репетувати. Я починаю плаксиво зіпати, щоб було чути аж на городі (Вас., Вибр., 1954, 27); На греблі хтось басом ляско зіпав: — Проворніші Підніміть поранених і побитих! (Стар., Облога.., 1961, 52).  Словник української мови в 11 томах