Значення в інших словниках
-
кабиця —
-і, ж. Відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку. || Яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого-небудь. || Казан, вмурований у піч.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кабиця —
ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКА розм.; ПІЧУ́РКА розм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКА розм.
Словник синонімів української мови
-
кабиця —
Каби́ця, -ці, -цею; -би́ці, -би́ць
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кабиця —
КАБИ́ЦЯ, і, ж. Відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку. Маріора варила обід у глиняній кабиці на подвір’ї (Коцюб., І, 1955, 215); В садку під грушею на кабицях варилися пісні борщі з вушками, карасями (Панч, Гомон.
Словник української мови в 11 томах
-
кабиця —
Каби́ця, -ці ж. 1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Вас. 194. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч.
Словник української мови Грінченка