кабиця

КАБИ́ЦЯ, і, ж. Відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку.

Маріора варила обід у глиняній кабиці на подвір’ї (Коцюб., І, 1955, 215);

В садку під грушею на кабицях варилися пісні борщі з вушками, карасями (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73);

// Яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого-небудь.

Варили по куренях три рази вдень, не в горшках, а в мідних або чавунних казанах, і не в печах, а на кабиці (Стор., І, 1957, 257);

Потім викопали кабицю, чи піч, для казана з смолою, котрою мазали мережі (Н.-Лев., II, 1956, 266).

Значення в інших словниках

1. кабиця — каби́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кабиця — -і, ж. Відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку. || Яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого-небудь. || Казан, вмурований у піч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кабиця — ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКА розм.; ПІЧУ́РКА розм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКА розм.  Словник синонімів української мови
4. кабиця — Каби́ця, -ці, -цею; -би́ці, -би́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кабиця — Каби́ця, -ці ж. 1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Вас. 194. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч.  Словник української мови Грінченка