каньйон — Орфографічний словник української мови

каньйон — -у, ч. Вузька річкова долина, глибоко врізана в корінну породу. Великий тлумачний словник сучасної мови
каньйон — Яр, яруга, переярок, бескид, бескед, бескеття, зворище, звір, ізвір, чортория, провалля, долина Словник чужослів Павло Штепа
каньйон — каньйо́н (від ісп. canon – ущелина) глибока вузька річкова долина з стрімкими схилами і вузьким дном. Словник іншомовних слів Мельничука
каньйон — КАНЬЙО́Н, у, ч. Вузька річкова долина, глибоко врізана в корінну породу. У Житомирі Тетерів тече в гранітному каньйоні. Скелі часто підіймаються на кілька десятків метрів (Геол. Укр., 1959,198); Мокрий холод заліг на дні каньйону (Загреб., Шепіт, 1966, 307). Словник української мови в 11 томах