караванник

карава́нник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. караванник — -а, ч. Той, хто супроводжує, обслуговує караван (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. караванник — КАРАВА́ННИК, а, ч. Той, хто супроводжує, обслуговує караван (у 1 знач.). Потім подали чай, в який додавали не менш як по півсклянки ямайського рому, купленого ще влітку в бухарських караванників (Тулуб, В степу.., 1964, 220).  Словник української мови в 11 томах