караванник

КАРАВА́ННИК, а, ч. Той, хто супроводжує, обслуговує караван (у 1 знач.).

Потім подали чай, в який додавали не менш як по півсклянки ямайського рому, купленого ще влітку в бухарських караванників (Тулуб, В степу.., 1964, 220).

Значення в інших словниках

1. караванник — карава́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. караванник — -а, ч. Той, хто супроводжує, обслуговує караван (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови