караванник
КАРАВА́ННИК, а, ч. Той, хто супроводжує, обслуговує караван (у 1 знач.).
Потім подали чай, в який додавали не менш як по півсклянки ямайського рому, купленого ще влітку в бухарських караванників (Тулуб, В степу.., 1964, 220).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- караванник — карава́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- караванник — -а, ч. Той, хто супроводжує, обслуговує караван (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови