Орфографічний словник української мови

карлючитися

карлю́читися

дієслово недоконаного виду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. карлючитися — див. звиватися  Словник синонімів Вусика
  2. карлючитися — -иться, недок., розм. Те саме, що корчитися; скручуватися. || Витися, звиватися (про шлях, річку й т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. карлючитися — ЗАГНУ́ТИСЯ (набрати вигнутої чи загнутої форми), ЗАКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., ЗАДЗЮ́БИТИСЯ розм., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., ЗАКАНДЗЮ́БИТИСЯ розм. — Недок.  Словник синонімів української мови
  4. карлючитися — КАРЛЮ́ЧИТИСЯ, иться, недок., розм. Те саме, що ко́рчитися; скручуватися; // Витися, звиватися (про шлях, річку й т. ін.). Понад табором карлючився широкий шлях (Сміл., Зустрічі, 1936, 95).  Словник української мови в 11 томах
  5. карлючитися — Карлю́читися, -чуся, -чишся гл. Кривиться, искривляться.  Словник української мови Грінченка