карлючитися

КАРЛЮ́ЧИТИСЯ, иться, недок., розм. Те саме, що ко́рчитися; скручуватися;

// Витися, звиватися (про шлях, річку й т. ін.).

Понад табором карлючився широкий шлях (Сміл., Зустрічі, 1936, 95).

Значення в інших словниках

1. карлючитися — карлю́читися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. карлючитися — див. звиватися  Словник синонімів Вусика
3. карлючитися — -иться, недок., розм. Те саме, що корчитися; скручуватися. || Витися, звиватися (про шлях, річку й т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. карлючитися — ЗАГНУ́ТИСЯ (набрати вигнутої чи загнутої форми), ЗАКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., ЗАДЗЮ́БИТИСЯ розм., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., ЗАКАНДЗЮ́БИТИСЯ розм. — Недок.  Словник синонімів української мови
5. карлючитися — Карлю́читися, -чуся, -чишся гл. Кривиться, искривляться.  Словник української мови Грінченка