керувати —
КЕРУВАТИ – УПРАВЛЯТИ – ПРАВИТИ Керувати, -ую, -уєш. Спрямовувати рух, хід, роботу чогось за допомогою керма та інших пристроїв; спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чогось; спрямовувати діяльність, бути на чолі когось, чогось...
Літературне слововживання
керувати —
(урядувати) старшувати, верховодити, орудувати, держати уряд, правувати, порядкувати, ф. начальникувати; (чим) провадити, кермувати, радити, розпоряджатися, мати у своїх руках що; (хором) диригувати.
Словник синонімів Караванського
керувати —
-ую, -уєш, недок. 1》 неперех., зазвичай чим. || також перех. Правити волами, кіньми тощо. || Спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чого-небудь. || перех., рідко. Спрямовувати що-небудь кудись, до чогось. 2》 неперех., звичайно ким, чим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
керувати —
КЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. чим і без дод. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь. Пливуть собі, співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко); Для Віті сьогодні – бенефіс.
Словник української мови у 20 томах
керувати —
КЕРУВА́ТИ чим (за допомогою керма та інших регулювальних пристроїв спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ПРАВУВА́ТИ. Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко); Як управляти паровозом? Куди повертати ручку? (О.
Словник синонімів української мови
керувати —
КЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех., звичайно чим. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь. Пливуть собі, співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
керувати —
Керувати, -ру́ю, -єш гл. Направлять, управлять. Чоловік мислить, а Бог керує. Ном. № 82. Попереду Гамалія байдаком керує. Шевч. 57. Коня керують уздом, а чоловіка словом. посл.
Словник української мови Грінченка