керувати

Значення в інших словниках

1. керувати — Оббивати з кори [X] Словник з творів Івана Франка
2. керувати — (спрямовувати, очолювати роботу) управляти, очолювати, правити, розм. орудувати, (з гумористичним відтінком) заст. старшинувати, ватагувати, верховодити, отаманувати. Словник синонімів Полюги
3. керувати — КЕРУВАТИ – УПРАВЛЯТИ – ПРАВИТИ Керувати, -ую, -уєш. Спрямовувати рух, хід, роботу чогось за допомогою керма та інших пристроїв; спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чогось; спрямовувати діяльність, бути на чолі когось, чогось... Літературне слововживання
4. керувати — (урядувати) старшувати, верховодити, орудувати, держати уряд, правувати, порядкувати, ф. начальникувати; (чим) провадити, кермувати, радити, розпоряджатися, мати у своїх руках що; (хором) диригувати. Словник синонімів Караванського
5. керувати — Бригадирствувати, ватагувати, ватажити, ватажкувати, верховодити, відати (чим), владарювати, владнати (рідк.), владичити, владувати, володарювати, володати (рідк.), ворочати (він усім ворочає), галіфетити (ірон. Словник синонімів Вусика
6. керувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех., зазвичай чим. || також перех. Правити волами, кіньми тощо. || Спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чого-небудь. || перех., рідко. Спрямовувати що-небудь кудись, до чогось. 2》 неперех., звичайно ким, чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. керувати — КЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. чим і без дод. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь. Пливуть собі, співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко); Для Віті сьогодні – бенефіс. Словник української мови у 20 томах
8. керувати — КЕРУВА́ТИ чим (за допомогою керма та інших регулювальних пристроїв спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ПРАВУВА́ТИ. Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко); Як управляти паровозом? Куди повертати ручку? (О. Словник синонімів української мови
9. керувати — Керува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. керувати — КЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех., звичайно чим. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь. Пливуть собі, співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Шевч. Словник української мови в 11 томах
11. керувати — Керувати, -ру́ю, -єш гл. Направлять, управлять. Чоловік мислить, а Бог керує. Ном. № 82. Попереду Гамалія байдаком керує. Шевч. 57. Коня керують уздом, а чоловіка словом. посл. Словник української мови Грінченка