керувати

Бригадирствувати, ватагувати, ватажити, ватажкувати, верховодити, відати (чим), владарювати, владнати (рідк.), владичити, владувати, володарювати, володати (рідк.), ворочати (він усім ворочає), галіфетити (ірон. про сільське начальство), гетьманувати, главенствувати, головувати, директорствувати, диригувати, завідувати, заправляти, керманичувати, кермувати, княжити, князювати, командувати, наднамничати, начальствувати, орудувати (ким), отаманити, отаманувати, очолювати, партєйничити (ірон.), поводирувати, правити, правувати, розпоряджатися (ким), секретарювати, старшинувати, старшувати, управляти, урядувати, царювати

Фразеологічні синоніми: брати гору (над ким); брати силу (т.с.); бути ватагом (ватажком); бути владним (над ким); бути за старшого; вести за собою; віддавати команди; віддавати наказ; віддавати розпорядження; водити на мотузці; водити на налигачі; водити на поводку; водити перед; грати не останню скрипку; грати першу скрипку; давати команди; давати накази; давати розпорядження; держати віжки в руках; держати в поводах; держати під собою; дориватися до влади; забирати владу; задавати свої порядки; замовляти музику; за отамана ходити; керувати, як вітер перекотиполем; командувати, як свиня мішком; крутити, як циган кіньми; крутити, як циган сонцем; мати верх (над ким); мати владу; мати волю (над ким); мати в своїй руці; не попускати віжки; не попускати гайки; не спускати віжок з рук; орудувати, як віхтем; орудувати, як чорт грішними душами; підбирати віжки; підкручувати гайки; під ноги топтати; правити бал; робити погоду (в чому); сидіти в кріслі; стояти біля керма; стояти на чолі; тримати віжки в руках; тримати в їжачих (їжакових); рукавицях; тримати в покорі; тримати кермо в руках; тримати, як мак у жмені

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. керувати — Оббивати з кори [X] Словник з творів Івана Франка
  2. керувати — (спрямовувати, очолювати роботу) управляти, очолювати, правити, розм. орудувати, (з гумористичним відтінком) заст. старшинувати, ватагувати, верховодити, отаманувати. Словник синонімів Полюги
  3. керувати — керува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. керувати — КЕРУВАТИ – УПРАВЛЯТИ – ПРАВИТИ Керувати, -ую, -уєш. Спрямовувати рух, хід, роботу чогось за допомогою керма та інших пристроїв; спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чогось; спрямовувати діяльність, бути на чолі когось, чогось... Літературне слововживання
  5. керувати — (урядувати) старшувати, верховодити, орудувати, держати уряд, правувати, порядкувати, ф. начальникувати; (чим) провадити, кермувати, радити, розпоряджатися, мати у своїх руках що; (хором) диригувати. Словник синонімів Караванського
  6. керувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех., зазвичай чим. || також перех. Правити волами, кіньми тощо. || Спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чого-небудь. || перех., рідко. Спрямовувати що-небудь кудись, до чогось. 2》 неперех., звичайно ким, чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. керувати — КЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. чим і без дод. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь. Пливуть собі, співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко); Для Віті сьогодні – бенефіс. Словник української мови у 20 томах
  8. керувати — КЕРУВА́ТИ чим (за допомогою керма та інших регулювальних пристроїв спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ПРАВУВА́ТИ. Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко); Як управляти паровозом? Куди повертати ручку? (О. Словник синонімів української мови
  9. керувати — Керува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. керувати — КЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех., звичайно чим. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь. Пливуть собі, співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. керувати — Керувати, -ру́ю, -єш гл. Направлять, управлять. Чоловік мислить, а Бог керує. Ном. № 82. Попереду Гамалія байдаком керує. Шевч. 57. Коня керують уздом, а чоловіка словом. посл. Словник української мови Грінченка