клопотун —
-а, ч., розм. Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
клопотун —
КЛОПОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто дуже клопочеться. Скидаєш взувачки, щоб бруду не внести, з кишень ти витрушуєш тертий тютюн... Так чисто .. вдоволений ладом своїм, клопотун (П.
Словник української мови у 20 томах
клопотун —
КЛОПОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.).
Словник української мови в 11 томах
клопотун —
Клопотун, -на м. Хлопотунъ.
Словник української мови Грінченка