1. Орфографічний словник української мови

клопотун

клопоту́н

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клопотун — -а, ч., розм. Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. клопотун — КЛОПОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто дуже клопочеться. Скидаєш взувачки, щоб бруду не внести, з кишень ти витрушуєш тертий тютюн... Так чисто .. вдоволений ладом своїм, клопотун (П. Словник української мови у 20 томах
  3. клопотун — КЛОПОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.). Словник української мови в 11 томах
  4. клопотун — Клопотун, -на м. Хлопотунъ. Словник української мови Грінченка