клопотун
КЛОПОТУ́Н, а́, ч., розм.
Той, хто дуже клопочеться.
Скидаєш взувачки, щоб бруду не внести, з кишень ти витрушуєш тертий тютюн... Так чисто .. вдоволений ладом своїм, клопотун (П. Мовчан);
Цілий тиждень не давала клопотунам спокою зима, бо постійно підсипала снігу, замітала його в усі шпаринки (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клопотун — клопоту́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- клопотун — -а, ч., розм. Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- клопотун — КЛОПОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.). Словник української мови в 11 томах
- клопотун — Клопотун, -на м. Хлопотунъ. Словник української мови Грінченка