клопотун

клопоту́н

-а, ч., розм.

Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.).

Значення в інших словниках

1. клопотун — клопоту́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. клопотун — КЛОПОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто дуже клопочеться. Скидаєш взувачки, щоб бруду не внести, з кишень ти витрушуєш тертий тютюн... Так чисто .. вдоволений ладом своїм, клопотун (П.  Словник української мови у 20 томах
3. клопотун — КЛОПОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.).  Словник української мови в 11 томах
4. клопотун — Клопотун, -на м. Хлопотунъ.  Словник української мови Грінченка